deyatinor | (no subject)

Про вчорашні закони, прийняті Верховною Радою, всі вже знають.

Я особисто вчора перебувала у прострації, декілька годин просиділа, тупо уткнувшися в монітор.
Сьогодні мала істерику (спочатку ридала, потім кидалася збіжжям, потім ледь не виблювала).

І що я хочу сказати? Я за сьогодні прочитала декілька постів, де автори поливають одне одного лайном. Ще багато скарг, що в Україні нема "сильного лідера" і "національної ідеї", навколо яких всі могли б згуртуватися. Ну і ресурсу мало.

Так от - "ідея" і "лідер" - це не обов’язково. А ресурс треба шукати.

Я подумала, що зараз всім протестувальникам варто активно спілкуватися, мінятися мобільними телефонами і створювати соціальну мережу допомоги (якщо вони ще цього не зробили). Не тимчасової і анонімної "маю час - постою на Майдані" чи "маю гроші - щось пожертвую" а постійної і особистої. Треба бути в курсі того, що відбувається з іншими. Якщо когось заарештують (будуть проблеми з роботою, оштрафують, поб’ють, вб’ють) - щоб було кому допомогти родині. Щоб ніхто не залишався наодинці зі своїми проблемами. Щоб відбувалося поширення інформації і так далі.

А "національна ідея" і "сильний лідер" - то наживне. Ідея може з’явитися у процесі, лідер теж, а якщо не з’являться, то якось обійдемось без них.