Men’s marginalization (in families) is not only, or even mainly, the fault of women; many women are eager for a more involved, engaged fatherhood and yearn for men who might offer more practical support in their lives. Many men acquiesce in their own marginalization.

Чоловіча маргіналізація (в родині) не тільки, або навіть в основному, з вини жінок; багато жінок хочуть більш залученого чоловіка, що займається батьківством і тужать за чоловіками, які могли б запропонувати більш практичну підтримку в їх житті. Багато чоловіків погоджуються зі своєю власною маргіналізацією.

Jennifer Utrata. Women without men : single mothers and family change in the new Russia

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/379791.html

«НЕОТЛИЧЕНИЕ ЗЛА»как особенность национального менталитета
Мне кажется, что одним из пунктов этого вечного нашего расхождения с Западом - является как раз отношение к злу. «Западное» отношение можно назвать простым, наше – как бы сложным. Но на самом деле, за этой «сложностью» - принципиальное, какое-то упорное настаивание на том, что ни за чем нельзя признать окончательно статус зла – а значит, ни от чего нельзя отречься, как от несомненно дурного, ничто нельзя «осудить». Это какая-то своеобразная «дружба со злом». Достаточно вспомнить одну из самых популярных наших пословиц - «Нет худа без добра»

«Мы перепутали добро со злом»: интервью со Светланой Алексиевич
Я просто о том говорю, что зло — это вещь более хищная, более удобная, простая. Более отработанная, чем добро. Это уже отшлифованный человеческий механизм — чего о добре не скажешь. Как только начинаешь о добре говорить — все называют какие-то имена, про которые каждому ясно, что ты не такой и таким никогда не станешь. «Я не мать Мария». Человек уже алиби себе приготовил.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/375489.html

Це розшифровка передачі по радіо
Ведуча та експертка обговорюють наступні питання:
- сексистське висловлювання П. Порошенка у фейсбуку;
- "невидимі" жінки на війні;
- ролі чоловіків та жінок в українському суспільстві;
- статева сегрегація у політиці;
- як боротись за свої права;
- Майдан та боротьба за права;
- ЛГБТ та їх діяльність під час Майдану та взагалі.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/357495.html

Енріке Пеньялоса – колишній мер столиці Колумбії, завдяки якому в Боготі з’явились нові школи, парки, велодоріжки та одна з найкращих в світі систем громадського транспорту. Взявшись за, здавалось би, безнадійного пацієнта, Пеньялоса за три роки створив у одній із найбідніших столиць зразковий міський простір.

У нас може не вдатись виправити економіку. Можливо, ми не зробимо всіх такими багатими, як в Америці. Але ми можемо спроектувати місто так, аби дати людям гідність і змусити їх відчувати себе багатими. Місто може зробити людей щасливішими.

Якби ми визначали наш успіх таким критерієм, як дохід на душу населення, нам би довелося визнати себе друго-, а то й третьорядним населенням – зграєю невдах.

Які наші потреби для щастя? Ми потребуємо ходити так, як птахи потребують літати. Нам потрібно бути навколо інших людей. Нам потрібна краса. Ми потребуємо контакту з природою. І, найголовніше, – нам важливо не бути ізольованими. Ми повинні відчувати певну рівність у суспільстві.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/354759.html

Я недавно прочитала книжки Ришарда Капусцінського "Автопортрет репортера". Думала, нецікаво буде. Але виявилось дуже цікаво і повчально. Далі цитати.
***
Той, хто пише про сьогодення, має, натомість, справу із божевільнею, в якій розпочався бунт пацієнтів, спалахнула пожежа, затопило погріб, а ситуація змінюється щоп’ять хвилин.
***
Пишучи, ми завжди стикаємося із загрозою сплющення минулого, розмивання історії, яка є нечувано розмаїтим процесом, що поєднує багато елементів.
***
У пресі, на телебаченні оповідь загалом тяжіє до скорочення. Тоді, коли можеш записати щонайбільше дві сторінки, немає місця на все багатство відтінків. Мусиш зосередити все в одному спостереженні, в одному реченні
***
Нема чогось такого, як об’єктивізм. Об’єктивізм - це питання сумління того, хто пише.
***
Мене цікавило явище, феномен, який полягає в тому, що стара, традиційна культура і цивілізація відкидає спробу накинути їй якийсь інший культурний взірець, взірець прогресу. І це так само універсальне явище.
***
Сьогодні вже не можна уявити собі життя світовох спільноти без медіа. [...] Небезпека полягає в тому, що медіа, які стали потугою, перестали займатися винятково інформацією. Вони поставили собі амбітнішу мету: починають формувати дійсність.
***
Роль телевізійного образу величезна. Проте мусимо усвідомлювати, що образ не викликає рефлексії, тільки впливає на наші емоції.
***
Розвиток медіа поставив перед нами одну з головних проблем етики, а саме: проблему правди та брехні.[...]тільки демократія може обмежити поле дії брехні.
***
Більше за революцію мене цікавить те, що відбувалося перед революцією; більше за фронт - те, що діється за фронтом; більше за війну - те, що відбуватиметься після війни. [...] Культура проявляється більше в щоденному житті, ніж в переворотах, саме тому до неї слід придивитися.
***
Рівень медіа точно віддзеркалює ситуацію в культурі.
***
Медіа в сучасному світі - мов шкільна дошка, яку стирають, записують знову і за мить знову начисто витирають. Цей брак тяглості призводить до того, що минуле стає не історією, а відразу археологією. Усе набуває форми скам’янілості, з якою ми вже не маємо жодного емоційного зв’язку. Це велика слабкість сучасної людини, її велике нещастя: вона не може закоренитися в історії, бо минулі події зникають з її свідомості.
***
нашою проблемою є, мабуть, не так сама кількість даних, як відсутність шансу їх переробити.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/352427.html

Я тут подумала, що кожна людина одночасно і хороша і погана. І кожні стосунки теж одночасно хороші і погані. І треба вміти це хороше і погане бачити (відчувати) одночасно, щоб можна було зрозуміти, чого більше, хорошого чи поганого, і далі приймати рішення про те, що робити з цими стосунками.

Думка це не моя (я її прочитала у Ялома), просто я її лише зараз зрозуміла.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/348623.html

Відповідь світу на моє питання про вираження агресії.
Originally posted by

bilet_v_zirk at Экологичное выражение агрессии?

Я очень довольна тем, как идет наш пилотный онлайн-тренинг по исследованию созависимых состояний. Это мой первый проект такого рода, и я рада, что к нему присоединилась Катя Сигитова

f3, украсив его своим присутствием. Ее анализ отчетов участников и процесса тренинга сообщают работе новый объем и новые точные акценты. Отчеты по работе тренинга с комментариями тренеров вы можете читать ежеденельно в наших с Катей журналах, а также на самой площадке тренинга – в сообществе

. Даже если вы не являетесь сейчас участником тренинга, там вы можете принять участие в открытых обсуждениях отчетов вместе с нами.

В течение месяца мы последовательно двигались по пути исследования себя в отношениях. Мы начинали с тренинга опознавания чувств и узнавания таких защитных мезанизмов, как слияние и проекция, исследовали отличия слияния от близости, учились лучше ощущать и обозначать свои границы, а также рассматривали те механизмы, которые этому мешают. Разбирались, в чем разница между предположением и реальностью, потребностью и мечтой. Учились отказывать и/или отказываться.

В последнем обсуждении тренерского отчета неоднократно возникает следующая тема. Когда человек (наконец!) обнаруживает себя среди чужих смыслов и потребностей, он становится более чувствителен к тому, что ему не подходит. Поскольку, он начинает более ясно различать, где его желание, а где не его. По сути дела, распаковывая все эти автоматизированные механизмы предательства собственных потребностей, мы запускаем процесс, обратный тому обесчувствливанию, которое сопровождало человека многие годы, пока он учился подстраиваться под тех кому было так удобно.

Неудивительно, что после таких открытий перед многими встает один и тот же вопрос: а что собственно, делать дальше? С человеком совершают некие вещи, которые ему не годятся, а он только сейчас понял, что они ему не годятся. Мириться с этим он больше не хочет. К тому же, практически все участники тренинга отмечают наличие опыта, когда подавление дискомфорта все равно ведет к разрушению отношений: люди либо отдаляются друг от друга, либо происходит взрыв, и отношения рвутся по этой причине.

( Read more... )

(c)

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/346766.html

У цей важкий час ми (у конкретній розмові малися на увазі громадяни України, але інші можуть підставити щось своє) не можемо собі дозволити бути лемінгами, які біжуть юрмою кудись неусвідомлено. Відповідно, коли я читаю про прийняття якогось закону, який щось обмежує або сильно міняє, треба радитись зі спеціалістами або читати міжнародні закони з цього приводу. Так само якщо мене хтось закликає до якихось дій, мені треба спочатку зрозуміти, навіщо це, скласти про це свою особисту думку, а потім діяти.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/344862.html

Опыт всех посткоммунистических стран однозначно свидетельствует: отстранение от власти сверхкоррупционной партийно-комсомольско-гэбэшной элиты возможно лишь там, где против «старого режима» объединяются условные «либералы» и условные «националисты». Образованные европеизированные горожане, требующие демократических институтов и соблюдения их гражданских прав, плюс романтическая молодежь, воспринимающая борьбу с режимом как освобождение от оккупации, «возрождение народа» и «становление политической нации».

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/344153.html

Чисто для позитиву.

Украина как специализированная страна

це продовження статті

«Швейцарский» путь?

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/334208.html

Дуже цікава стаття, дякую AndreiBesedin. Оригінал тут (це 2005 рік) - http://www.ng.ru/ideas/2005-08-23/10_desoto.html

Вибрані цитати

Не существует какого-то единого для всех «западного» пути развития. Есть лишь ряд общих принципов, представляющихся мне верными.
Во-первых, это принцип демократии, не позволяющий никому, кто бы ни оказался на вершине социальной иерархии, принимать решения единолично. И это не случайно. Когда в свое время у Монтескье спросили, чем обусловлена его идея разделения властей, он ответил, что ее предназначением является напоминать суверену, что как бы высоко он ни сидел, он все равно сидит на своей заднице.
Во-вторых, это принцип рыночной экономики, предполагающий необходимость конкуренции, – ибо, если экономических субъектов ничто не будет сдерживать, они не преминут занять монопольное положение. Таким образом, важнейшая задача заключается в недопущении монополии и диктата – как политического, так и экономического.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
В Европе или Соединенных Штатах – всюду, где разрушались старые полуфеодальные политические системы, – первым, что приходило к людям как символ нового мира, было понимание права собственности. [...] Основой для этого должны стать не абстрактные философские представления о справедливости и не аргументы, основанные на экономической целесообразности, а сложившийся в обществе консенсус относительно исторически сформировавшихся прав владения. И если удается достичь общенационального консенсуса о том, что и кому принадлежит, объектами собственности становятся уже не только земля, но и постройки, движимое имущество и даже идеи. Важна начальная точка процесса; дальше он начинает развиваться естественным и неостановимым образом. И вскоре встает вопрос: если я являюсь собственником этого участка, может ли государство использовать его по своему усмотрению? Дальше поднимается проблема: а что я вообще должен государству? Какие налоги я готов платить ему? Так начинается процесс самоорганизации общества, в ходе которого оно только и может поступательно развиваться.

( Повний текст )

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/333068.html

Цікава думка чисто на обговорити. Хто що думає з цього приводу?
мшф

maryxmas

Подумал о том, что нынешняя антиукраинская кампания - удивительная иллюстрация понятия "ксенофобия в чистом виде". Когда неприязнь, зачастую доходящая до откровенной ненависти, к "чужим" базируется не на каких-либо признаках, отличающих их от "своих" (выглядят непохоже, говорит по-другому, имя-фамилия не наши и проч.). А просто на том, что они сами готовы причислить себя к "другим", к "не таким, как ты".
Ведь, как уже не раз отмечалось, разделение на 2 стороны не имеет здесь ничего общего с этнической составляющей (как бы ни пытались представить дело иначе некоторые "русские националисты", с каждым днем выглядящие все комичнее). У доброй половины "той" стороны имена-фамилии, типа "Ваня Петров" и "Вася Иванов", украинцев в Славянском районе, по данным переписи 2001 года, проживает больше, чем в Киеве (87% против 82%), говорят и пишут и те, и другие по-русски, и так далее.
Связь с гражданством - тоже весьма относительная: немало граждан РФ в этом конфликте находятся на стороне Украины (в ФБ так и вовсе чуть ли не большинство). И еще больше граждан Украины поддерживают российскую сторону (Крым, Донецк и т.д). Т.е. под противостояние "гражданских наций" это дело тоже не подвести.
( Read more... )

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/331440.html

пропаганда, при всём разнообразии, по сути сводится к двум направлениям: на повышение - и на понижение
грубо говоря, созидательная - и разрушающая [...]
пропаганда на повышение труднее. строить сложнее, чем ломать. работать над собой - это не пуститься во все тяжкие, это каждодневный труд, это взросление, это возвышение [...]
на уровне всего общества подчёркивается, что все граждане, всех национальностей и религий, разных убеждений и языков (в том числе и граждане с особыми нуждами - дополнение моё), все мы - народ Украины
І одразу ілюстрація - Гімн України жестовою мовою.

"Глухі діти з міста Черкас жестами виконують Державний гімн України" (Watch on YouTube)

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/322319.html

я считаю, что самый главный враг - тьма, проползающая в наши души, порождающая нежелание думать и сопереживать, желание замочить не разбираясь, превращающая людей в демонов. Чтобы стать демоном, надо немного - всего лишь перестать видеть в другом человеке человека. Всего лишь видеть в окружающем мире - врага. Мы всё чувствуем эту тьму.
К счастью, далеко не всех охватило это поветрие, но давайте же вместе постараемся его избежать.

Crossposts: http://deyatinor.livejournal.com/321577.html

Victoria Globa via

maryxmas

Якщо ми не забули навіть демонтувати Леніна на метро Театральна, то маємо не забути ще одну актуальну річ. 8 березня призначено ООН у 1975 році як міжнародний день боротьби жінок за рівні права. І лише в совку примудрилися спотворити його зміст і перетворити на день "весни та краси", жінок в цей день масово називають "прикрасами для чоловіка" (або прикрасами приміщення, колектива), а також в тих сім'ях, де жінка зобов'язана безкоштовно виконувати хатню роботу в якості другого місця роботи, в цей єдиний день вона має право не виконувати цієї роботи. Як на мене, останній факт дуже чітко підкреслює пригнічене становище жінок. Тобто таке святкування замість закликати суспільство до надання жінкам рівних прав з чоловіками, закріплює той факт, що права не є рівними ("твій день 8 березня" - ти людина лише один день на рік), а також виправдовує цей факт тим, що жінки й не є людьми - вони прикраси для людей.

Якщо ми зрікаємося совка і забуваємо всі його сліди - треба забути й цей потворний звичай. Я не кажу не святкувати 8 березня, я кажу хоч трохи слідкувати за риторикою. Хоча б такий перший крок: з чим саме я вітаю жінку, чи я принижую її сенс та особистість (зводжу сенс її існування до прикраси для мене, для приміщення тощо). Може я можу знайти саме в цієї жінки, чим цінна вона, і наголошу на цьому. Може якщо красива - то серед усього й скажу, що красива. Але ж не "дорогіє дєвочькі, ви у нас красівиє, вот вам цвєточьки". Це принизливо, якщо вдуматися, і небезпечно, тому що ми не вдумуємося, а на підсвідомість воно діє.

Хтось може сказати, що це неважливо, але мудріші знають: від того, як ми називаємо речі, багато що залежить. Коли ми називаємо жінку прикрасою для чоловіка, в нас знижується повага до неї порівняно з чоловіком, а вона себе перебудовує відповідно, і втрачає риси незалежної повноцінної людини. Ми ж цивілізовані, ми ж знаємо, що жінка - це людина, то маємо поводитися як з людиною.

І якщо вже нас революція гідності, то потрібно бути гідними і ставитися з повагою один до одного. Давайте відтепер гідно і цивілізовано святкувати 8 березня і не ображати жінок недолугими "прівітаннями".

Різні підходи до краси та комфорту: колись я була в гостях у квартирі, де був ремонт двадцятирічної давнини, але повний комплект побутової техніки; зараз я знімаю кімнату у квартирі, де у всіх кімнатах, кухні та коридорі постелений паркет, але міжкімнатні двері такі, що я через дві двері чую, як у туалеті спускають воду.
***
Чомусь противники Майдану часто вживають висловлювання, основний зміст яких - "ми погані" (це вони про себе, типовий приклад "ми недостатньо культурні, щоб іти до Європи").
***
Підхід до спільної праці: можна лаяти своїх союзників, критикувати їхні дії, сперечатися, але продовжувати працювати з ними разом.
***
Знайома дівчина з Харкова розповіла, що у неї в школі на уроках української мови та літератури (!) вчителі (!!) казали, "українська - це мова селюків і дурнів, українські письменники - відстій".
***
Я зараз почуваю себе постійно втомленою, не висипаюся.

Збережу для себе статтю про польський досвід.

Замість того, щоб палити урядові будівлі, створюйте свій уряд!
Анатолій Бондаренко, ТЕКСТИ.org.ua, для УП _ П'ятниця, 30 квітня 2010, 14:41

Фраза Яцека Куроня, яку ви бачите у заголовку, стала крилатою за часів боротьби польского суспільного руху "Солідарність". Її сенс - чіткий і недвозначний: для того щоб перемогти систему, потрібно створити їй альтернативу. З нагоди 1 травня цікаво буде згадати, як поляки замість здобувати владу у комуністичній державі почали створювати паралельні структури.

( Read more... )

Я тут натикнулася на в’язничні записки Володимира Буковського "И возвращается ветер". Поки що передивилася десь десяту частину. Дуже багато цікавих спостережень

Цитати:
(про боротьбу за права ув’язнених)
Много лет наблюдал я за этой борьбой, глухой и непонятной для посторонних. Есть у нее свои законы, свои великие даты, победы, битвы и поражения. Свои герои, свои полководцы. Линия фронта в этой войне, как, видимо, и в других войнах, все время движется. Здесь она именуется режимом. Зависит она от готовности зэков идти на крайность из-за одного грамма, сантиметра, градуса или минуты. Ибо, как только ослабевает их оборона, тотчас же с победным кличем бросаются вперед эскадроны с красными погонами или с голубыми петлицами. Прорывают фронт, берут в клещи, ударяют с тыла и горе побежденным! Победителя же никогда не судят, Новому поколению зэков никогда не удастся отвоевать прежних позиций - новое положение они воспримут как нормальное, как исконное, как должное. Они могут десятки раз выиграть свои битвы, но проиграть можно только единожды. Поэтому зэки, объявившие голодовку и снявшие ее, ничего не добившись, проиграли не только свою войну, но и многим будущим поколениям ухудшили жизнь.
***
(про політичних ув’язнених у 70-х роках 20 століття)
У нас же было свое оружие: жалобы, голодовки, упорство и изобретательность. Но главное, без чего никакая изобретательность не спасла бы нас, - это сплоченность и гласность.
***
(влада, покора, непокора)
Но и мы уже далеко не те кролики, что умирали молча и безропотно. Мы поняли великую истину, что не винтовка, не танки, не атомная бомба рождают власть, не на них власть держится. Власть - это покорность, это согласие повиноваться, а потому каждый, отказавшийся повиноваться насилию, уменьшает это насилие ровно на однудвухсотпятидесятимиллионную долю. Мы прошли через участие в правовом движении, прошли хорошую школу в лагерях, мы знаем, какую сокрушительную силу имеет человеческая непокорность.

Цікаво, що буде далі
Книгу я читала тут http://tululu.org/read65766/1/

Я вчора мала бесіду з елементами тролінгу (тролила я) у френдівському журналі. Обговорювали там російський фільм "Елена"; коментаторка, з якою я спілкувалася, написала щось дуже глобальне про кризу західної цивілізації, за що я і зачепилася.
І там та ж таки коментаторка написала про доброчинність, що це риба, а світу потрібна вудка. З чим я знову не погодилась.
Відповідно мені захотілося поговорити про доброчинність, коли це риба, а коли вудка.
На мій погляд, найкраще про це писала Людмила Петрановська, зроблю перепост (я у себе не знайшла ці пости).
Про уровни благотворительности (навіщо потрібна доброчинність, хто дає і хто отримує)
Про уровни благотворительности-2 (ресурс і КПД в доброчинності)
Про уровни благотворительности-3 (риба, вудка і купа додаткових слів про тих, хто доброчинністю займається)

Наконец О'Рурк нарушил молчание.
– По-моему, мы так пессимистично настроены из-за усталости, – сказал он. – Вполне вероятно, что через несколько дней наплыв беженцев прекратится. В любом случае мы не можем нести ответственность за все, что здесь происходит. Мы – всего лишь маленькая группка людей. Мы и так делаем все, что в наших силах. Правда? – он взглянул на меня. Он пытался помочь.
– Да, – ответила я.
– Вот именно, народ. Тема закрыта. Забудем об этом на какое-то время. Перерыв, – сказал Генри.
Но в воздухе все еще чувствовалось напряжение. Я попыталась включиться в общую беседу, но мне совсем не хотелось разговаривать. Да и остальным, наверное, тоже.
– Жаль, что нельзя позвать кого-нибудь из взрослых. – Слова выскочили сами по себе, против моего желания, но, похоже, я попала в точку.
– Мне тоже, честно говоря, – согласилась Шарон.
– И мне, – сказал Генри.
– Я взрослый, но тоже хочу к маме, – сказал ОРурк.
Нам сразу стало лучше.

Це з книги Хелен Філдінг "Причина успіху". Короткий зміст сюжету: табір для біженців десь у Африці, яким керує головна героїня. Герої дізнаються, що у сусідній країні стихійне лихо, люди голодають і незабаром до їхнього табору прийде декілька десятків тисяч дуже голодних біженців. Продуктів у таборі мало. Далі по сюжету головна героїня шукає (великі) кошти та інформаційну підтримку, щоб нагодувати голодних.

Profile

deyatinor

Персональный сайт Deyatinor

March 2020

S	M	T	W	T	F	S
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30	31

Syndicate

Page Summary

Style Credit

Style: Neutral Good for Practicality by timeasmymeasure

Expand Cut Tags

No cut tags

Page generated Jun. 12th, 2025 02:00 am

Все може бути

Карма спалюється в горнилі усвідомлення

Entries tagged with чужие умные мысли

(no subject)

Цікаве френдстрічкою принесло

«Жіноче питання» — війна, революція, парламент

Поради для міста: Енріке Пеньялоса

(no subject)

Про амбівалентність

(no subject)

із психотерапії, винесу щоб не забути

(no subject)

Щось хороше про політику

Украина как специализированная страна

«Швейцарский» путь?

Эрнандо де Сото: «Единого западного пути развития не существует»

(no subject)

Про пропаганду (френдстрічка принесла)

(no subject)

до 8 Березня

(no subject)

(no subject)

Володимир Буковський "И возвращается ветер"

(no subject)

поточне

Profile

March 2020

Syndicate

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags