Все може бути

Я тут подивилася фільм "Заповнити пустоту" і його музика точно передає мій настрій зараз.

Співають виконавці 136 псалом, слова можна подивитися тут.
Про фільм можна почитати тут.
Фільм не новорічний, перед переглядом бажано почитати про нього, щоб не було неприємних сюрпризів.
Дякую multi_mouse  за рецензію, з якої я дізналася про фільм.

У мене зараз купа вільного часу, який нічим зайняти, тому я дивлюся фільми. Про художні я напишу якось іншим разом, а зараз трохи про інше.
Я подивилася два фільми: "Ганді" та "Сильніше за силу" про ненасильницький спротив у різних країнах.
Ганді
"Ганді" - фільм 1982 року, дуже класний. Він оповідає про другу частину життя Мохандаса (Махатми) Ганді, про його боротьбу за права індійців у Південній Африці та за незалежність Індії. Дуже гарний підбір акторів, особливо мені сподобався актор, що грав самого Ганді. Всім раджу цей фільм.
Цікаві факти
* Ганді декілька разів голодував, щоб припинити прояви насильства. Після здобуття Індією незалежності та розділу її на Індію та Пакістан, коли почалися сутички між індусами та мусульманами він хотів голодувати до смерті, бо не міг змиритися з громадянською війною;
* назва вчення Ганді - сатьяграха - перекладається як "наполегливість у самовдосконаленні" або "наполегливість у стремлінні до правди";
* за першою спеціальністю Ганді був адвокатом.
Сильніше за силу
Документальний фільм про ненасильницькі рухи опору у різних країнах. Знімали американці. Я дивилася трьохсерійну версію, в кожній серії розповідається про дві країни. У першій серії - Індія та США (боротьба чорношкірих за свої права), у другій - Польща в кінці радянського правління та ПАР (Південно-Африканська Республіка) з боротьбою проти апартеїду, третя серія присвячена Данії під час другої світової війни та Чилі в кінці правління Піночета. Теж всім раджу.
Цікаві факти.
* Провідники всіх ненасильницьких спротивів вважали, що головне в подібній боротьбі - дисципліна.
* Ненасильницький спротив не призводить до швидких результатів, для його перемоги потрібні роки, в основному на те, щоб згуртувати людей.
* Жителям Данії під час Другої світової війни вдалося врятувати майже всіх євреїв. Декілька років під час окупації їм вдавалося не приймати закони проти євреїв, а коли антиєврейські закони були прийняті, жителі Данії спочатку сховали всіх євреїв у себе, а потім переправили їх у нейтральну Швецію.
* Найефективніші засоби ненасильницького спротиву - бойкоти та страйки.

Цікаві роздуми про ненасильницький спротив як явище можна почитати тут і тут.

Я в суботу ходила гуляти до парку і до мене прибився собака. І я з ним гуляла. Це було досить цікаво. Спочатку біжить він, потім йду я. Декілька разів було таке, що він біг на одну доріжку, а я потім звертала на іншу, а потім він повертався туди, куди я йшла. Зрозуміла, для чого потрібен собака, як друг.
А ще я подивилася два китайські фільми "Маленькі червоні квіти" і "Баня". Від першого була в шоці, у порівнянні з китайським дитсадком радянський виглядає майже раєм (у китайському маленькі хлопчики бігають у штанях з дірками на дупі щоб ходити до туалету, не знімаючи штанів; вся група какає одночасно по команді і взагалі виховання більше нагадує дресировку). А другий фільм дуже сподобався.

Книги
А. Чудаков "Ложится тьма на старые ступени"
Дуже цікаві мемуари про життя родини засланців-інтелігентів у Казахстані. Такі характери, такі долі! Цікаві розмірковування автора про те, що було, і що стало.
Г.Г. Маркес "Любов під час чуми"
Теж дуже сподобалася книга. Там і любовна історія гарна і розповідь про сімейне життя (рідка книга, де описується щасливе родинне життя).
Фільми
"Кококо", Росія 2012 рік
Подивилася за наводкою. Перше враження - типовий сюжет з 19 століття, перенесений у наш час (нудьгуюча баринька, що хоче "допомагати", але яка не може чимось довго захоплюватися і тому викидає недоощасливлених людей туди, де їх підібрала). Друге враження: ніби всі духовні цінності лайном обілляли. Я в курсі, що доброчинність може бути і не на користь, що справжня допомога вимагає сил і що навіть найкращі люди інколи не витримують. Але після перегляду фільму мені здалося, що у людей, які не розбираються в доброчинності, може скластися враження, що нікому допомагати не треба, а допомагають тільки трохи хворі на голову люди.
"1000 слів", США
Дивилася теж за наводкою як фільм про духовне зростання. Так, є духовне зростання, сімейні цінності, але якесь воно швидкозаморожене (тобто виглядає як психологічний фаст-фуд). І забувається моментально.
"Пригоди привида" або "Випускний привидів", Іспанія
Іспанці дуже цікаві люди і у них цікаві стосунки зі смертю. Я це кажу до того, що вперше побачила смішну молодіжну комедію на тему смерті і привидів.
Комедія нереально смішна, в американському дусі (брутальний гумор, еротичні сцени).

Читала еще кое-что из Бальзака. Поняла, что околофилософское его чтение меня напрягает, так как философия у него странноватая.
Пробовала читать Джорджа Мартина, не понравилось. У меня создалось впечатление, что в его книгах (цикл "Песнь Льда и Пламени") герои в основном занимаются убийствами, грабежом и изнасиловании. В перерывах между этими занятиями женщины плетут интриги.
Посмотрела "Не отпускай меня". Хороший, годный фильм, хоть там многое выпущено, а кое-что искажено (в деталях, в целом идея сохранена). Кэти я себе примерно так и представляла. Кира Найтли в роли Рут тоже понравилась. Актер в роли Томми внешне не очень, но играл тоже неплохо. Советую любителям книги и не только.

Что-то я с возрастом становлюсь сентиментальнее и начинаю больше ценить семейные ценности, жизнеутверждающие книги/фильмы/мультики и положительные эмоции.
Это я к тому, что вчера с киноалкоголиками посмотрела мультик из заглавия. Мне очень понравилось: герои очень забавные, юмор смягчает нежность мультика. Сюжет довольно простой (чем-то "Шрэка" напоминает). После просмотра хотелось сделать кому-то что-то приятное, но ничего не придумала.
Еще прикольный трейлер был у мультика "Мегамозг".

Сходили вчера на "Бригаду М". Впечатление скорее плохое. Т.е. похихикать можно и на красивую отрисовку посмотреть, но смысл не особо. Да и 3D там не обязательно нужно.

Смотрела позавчера сабж вместе с компанией киноалкоголиков, да не досмотрела. Ушла с половины. А любопытство осталось. Поэтому вчера откопала я сценарий и дочитала до конца. Страшно мне не стало (впрочем, еще не вечер), но стало очень грустно. Не потому что история страшная или бездарная, а потому, что очень уж все беспощадно написано. sparrow_hawk сказал, что Стивен Кинг - это Достоевский, который родился в США в конце двадцатого века. Но мне кажется, что он не Достоевский, а Драйзер (сейчас я пользуюсь соционической терминологией, знающие соционику поймут). Потому что нет у него идеи прощения. Идея возмездия, расплаты есть, есть наказание, а прощения нет. И именно поэтому мне очень грустно. Потому что тяжело жить, никого не прощая.