Я в суботу сходила до музея Тараса Шевченка на виставку робіт Марії Приймаченко, а заодно і подивилася всі інші роботи, які там були.
Ціна на вхід там просто смішна - 15 грн (трохи менше 1$).
Марія Приймаченко - відома художниця, що малювала у жанрі "наївного мистецтва". Малювала вона в основному фантастичних звірів. От таких (це одна з найвідоміших її робіт):
Виставка триватиме до 27 жовтня.
Ще в цей час в музеї була виставка Анатолія Дністрового (це такий мені невідомий письменник, що вирішив перекваліфікуватися у живописця) "Ірреальні пейзажі". Пейзажі мені теж сподобалися.
Цікаво, що на деяких картинах додавався ще рельєф і взагалі хотілося їх помацати (фото з сайту музея).
Ще я зайшла подивитись на основну експозицію, де розповідалося про Тараса Шевченка, були копії його картин. Я подумала, що у нього в принципі був вибір: стати тим, ким він став (з побічними ефектами у вигляді заслання, самотності та ранньої смерті) або бути "придворним" живописцем, малювати всяких князів-графів, їхніх дружин і дітей. Він би мав свій шматок хліба, міг би з кимось одружитися і померти у літньому віці поважною (в очах російського товариства) людиною. Все-таки талант вимагає певних жертв.
А ще я бачила польську прокламацію часів повстання 1830-31 років. Якщо замінити шрифт на сучасний, а поляків на українців, то вийде дуже схоже на те, що зараз українці росіянам кажуть (чи казали до того, як зневірились).
Ціна на вхід там просто смішна - 15 грн (трохи менше 1$).
Марія Приймаченко - відома художниця, що малювала у жанрі "наївного мистецтва". Малювала вона в основному фантастичних звірів. От таких (це одна з найвідоміших її робіт):
![]() |
Альбом: misc |
Ще в цей час в музеї була виставка Анатолія Дністрового (це такий мені невідомий письменник, що вирішив перекваліфікуватися у живописця) "Ірреальні пейзажі". Пейзажі мені теж сподобалися.
Цікаво, що на деяких картинах додавався ще рельєф і взагалі хотілося їх помацати (фото з сайту музея).
![]() |
Альбом: misc |
Ще я зайшла подивитись на основну експозицію, де розповідалося про Тараса Шевченка, були копії його картин. Я подумала, що у нього в принципі був вибір: стати тим, ким він став (з побічними ефектами у вигляді заслання, самотності та ранньої смерті) або бути "придворним" живописцем, малювати всяких князів-графів, їхніх дружин і дітей. Він би мав свій шматок хліба, міг би з кимось одружитися і померти у літньому віці поважною (в очах російського товариства) людиною. Все-таки талант вимагає певних жертв.
А ще я бачила польську прокламацію часів повстання 1830-31 років. Якщо замінити шрифт на сучасний, а поляків на українців, то вийде дуже схоже на те, що зараз українці росіянам кажуть (чи казали до того, як зневірились).