(no subject)

Про вчорашні закони, прийняті Верховною Радою, всі вже знають.

Я особисто вчора перебувала у прострації, декілька годин просиділа, тупо уткнувшися в монітор.
Сьогодні мала істерику (спочатку ридала, потім кидалася збіжжям, потім ледь не виблювала).

І що я хочу сказати? Я за сьогодні прочитала декілька постів, де автори поливають одне одного лайном. Ще багато скарг, що в Україні нема "сильного лідера" і "національної ідеї", навколо яких всі могли б згуртуватися. Ну і ресурсу мало.

Так от - "ідея" і "лідер" - це не обов’язково. А ресурс треба шукати.

Я подумала, що зараз всім протестувальникам варто активно спілкуватися, мінятися мобільними телефонами і створювати соціальну мережу допомоги (якщо вони ще цього не зробили). Не тимчасової і анонімної "маю час - постою на Майдані" чи "маю гроші - щось пожертвую" а постійної і особистої. Треба бути в курсі того, що відбувається з іншими. Якщо когось заарештують (будуть проблеми з роботою, оштрафують, поб’ють, вб’ють) - щоб було кому допомогти родині. Щоб ніхто не залишався наодинці зі своїми проблемами. Щоб відбувалося поширення інформації і так далі.

А "національна ідея" і "сильний лідер" - то наживне. Ідея може з’явитися у процесі, лідер теж, а якщо не з’являться, то якось обійдемось без них.

(no subject)

Збережу для себе статтю про польський досвід.

Замість того, щоб палити урядові будівлі, створюйте свій уряд!
Анатолій Бондаренко, ТЕКСТИ.org.ua, для УП _ П'ятниця, 30 квітня 2010, 14:41

Фраза Яцека Куроня, яку ви бачите у заголовку, стала крилатою за часів боротьби польского суспільного руху "Солідарність". Її сенс - чіткий і недвозначний: для того щоб перемогти систему, потрібно створити їй альтернативу. З нагоди 1 травня цікаво буде згадати, як поляки замість здобувати владу у комуністичній державі почали створювати паралельні структури.

( Read more... )