Про страждання

Прочитала ось цей і ось цей пости і хочу й собі щось сказати.
Взагалі питання страждань і чи мають вони якийсь сенс - це вічне питання.
Особисто я розділяю страждання свої і не свої.
Я вважаю, що страждання можуть зробити людину кращою, глибшою, але так само можуть зробити людину гіршою. Тут кожен сам вибирає, що йому робити і в який бік розвиватися.
А щодо чужих страждань у мене думка проста: якщо чужі страждання викликають у мене емоції (навіть якщо це бажання закрити очі і не бачити) - це ознака того, що мені треба тут щось зробити, вкласти свою працю, допомогти комусь.
Ще з одного боку це важливе питання - як дати зрозуміти іншим людям, що не треба намагатись відгородитись від чужого страждання, а навпаки треба віддавати частину свого на полегшення чужих страждань, і тоді світ стане добрішим. Мені здається, що автори намагалися якраз якось привернути людей до цієї думки.