Мирний спротив, ч. 2

[deyatinor]

Продовжую читати цю книгу. Нова порція цікавих спостережень.
***
Силове придушення мирних спротивів підвищує рівень їх підтримки населенням і збільшує імовірність перемоги (це для любителів давити мирні протести танками). Для силових спротивів такої реакції не спостерігається.
***
Мирні рухи мають кращі шанси залучитись міжнародною дипломатичною підтримкою.
Мирні рухи на 70% частіше за збройні отримували підтримку у вигляді санкцій проти режиму.
Але насильницькі протестні кампанії мають на 40% кращі шанси отримати матеріальну допомогу від закордонних спонсорів. Щоправда, закордонна допомога є палицею на два кінці тому, що вона може знищити стимули повстанців адекватно ставитись до цивільного населення. Ті повстанські рухи, що спираються на фінансову допомогу місцевого населення, частіше ставляться до нього з повагою.
***
Дуже важливим фактором, що впливає на успішність повстання, є гнучкість опозиції і вміння застосовувати різні тактики. Тактики можна розділити на концентрацію (демонстрації) та розпорошення (бойкоти, стукання каструлями, роздавання листівок, страйки, саботаж).
***
Мирні протести (як і збройні) найчастіше зароджуються в авторитарних режимах.
***
Частота виникнення мирних рухів опору не залежить від того, чи є держава сильною, чи слабкою.
***
Сепаратистські рухи опору мають найнижчу результативність серед усіх їх видів.
***
Мирні протести є ефективними в усіх частинах світу. Найбільш результативними вони є в колишньому СРСР та Америці. Збройні рухи найбільш успішні в Африці, найменш - в колишньому СРСР та на Середньому Сході. В Азії та на Середньому Сході рухи опору взагалі мають менші шанси на успіх порівняно з іншими регіонами.

Дещо оффтоп: наявність ядерної зброї є не причиною конфлікту, а симптомом, що свідчить про загрозу з боку оточення.