![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
deyatinorЯ зараз думаю про облаштування інтер'єру.
Я дуже довго вважала, що чим менше "порохозбірників" вдома, тим краще. І до сих пір вважаю, що на робочому місці, наприклад, краще мати якомога менше речей, щоб не відволікали від роботи.
А от у неробочих місцях...
В перший рік мого життя у гуртожитку у мене на книжковій полиці стояли лише книги. Потім я зловила себе на думці, що моя кімната виглядає як лікарняна палата. Повісила над столом календар і список справ. Настрій не покращився.
Ще через рік в мене з'явилася нова сусідка, яка прикрасила стіну власноруч вирізаними з кольорового паперу метеликами. Кімната стала більш затишною. Після чого я зрозуміла, що у кімнаті повинні бути речі "для душі". Після чого на книжковій полиці з'явилися: кукла-мотанка, листівка з новорічним привітанням від подруги, подарунки від підшефного хлопчика. І жити стало затишніше.
Хоча з цими речами "для душі" не вгадаєш. Скажімо, сувеніри я не дуже люблю. Але у мене вже багато років стоїть черепаха, подарована моїм колишнім хлопцем і дерево з камінчиками, подароване хресною матір'ю. Більшість сувенірів я сховала, а ці лишилися.
Або колись мені дуже сподобався один підсвічник. Він так гарно виглядав у магазині. А коли я його купила, то з'ясувалося, що до моєї кімнати він не дуже пасує. І я його сховала, а потім взагалі викинула. Так до сих пір і не розумію, як вибирати речі для затишку.
І заодно: як ви ставитеся до таких "дерев", куди треба вставляти фото членів родини? Я до сих пір не можу визначитись, чи мені таке подобається, чи ні.
Я дуже довго вважала, що чим менше "порохозбірників" вдома, тим краще. І до сих пір вважаю, що на робочому місці, наприклад, краще мати якомога менше речей, щоб не відволікали від роботи.
А от у неробочих місцях...
В перший рік мого життя у гуртожитку у мене на книжковій полиці стояли лише книги. Потім я зловила себе на думці, що моя кімната виглядає як лікарняна палата. Повісила над столом календар і список справ. Настрій не покращився.
Ще через рік в мене з'явилася нова сусідка, яка прикрасила стіну власноруч вирізаними з кольорового паперу метеликами. Кімната стала більш затишною. Після чого я зрозуміла, що у кімнаті повинні бути речі "для душі". Після чого на книжковій полиці з'явилися: кукла-мотанка, листівка з новорічним привітанням від подруги, подарунки від підшефного хлопчика. І жити стало затишніше.
Хоча з цими речами "для душі" не вгадаєш. Скажімо, сувеніри я не дуже люблю. Але у мене вже багато років стоїть черепаха, подарована моїм колишнім хлопцем і дерево з камінчиками, подароване хресною матір'ю. Більшість сувенірів я сховала, а ці лишилися.
Або колись мені дуже сподобався один підсвічник. Він так гарно виглядав у магазині. А коли я його купила, то з'ясувалося, що до моєї кімнати він не дуже пасує. І я його сховала, а потім взагалі викинула. Так до сих пір і не розумію, як вибирати речі для затишку.
І заодно: як ви ставитеся до таких "дерев", куди треба вставляти фото членів родини? Я до сих пір не можу визначитись, чи мені таке подобається, чи ні.
