![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
deyatinorЯ вчора сиділа на зустрічі Ангельского проекту, як завжди писали листи хворим дітям і знову виникла проблема, що у деяких дітей, в основному у хлопців-підлітків зацікавлення футбол, риболовля, зброя, а з нас ніхто про таке не знає і не може про таке писати. І я тоді сказала "хоч бери і починай футбол дивитися".
І я подумала, що заради дітей з благодійного проекту я готова дивитися футбол, шукати інформацію про танці і починати цікавитися речами, які мені нецікаві, а заради чоловіка не готова. І мені стало цікаво, чому. Поки що я придумала, що діти (я надалі буду говорити лише про благодійний проект, виховання своїх дітей я зараз не розглядаю) вимагають набагато менше уваги. Тобто можна їм писати один лист на тиждень, а чоловіку треба більше уваги і з ним треба постійно розмовляти на теми, цікаві йому, а він не захоче розмовляти на теми, цікаві мені.
Іще я подумала, що коли займаєшся благодійністю, не чекаєш ніякої віддачі. Тобто є щось - добре, нема, ну й нема. А коли вступаєш у стосунки, то очікуєш задоволення якихось своїх потреб (принаймні я очікую).
І я подумала, що заради дітей з благодійного проекту я готова дивитися футбол, шукати інформацію про танці і починати цікавитися речами, які мені нецікаві, а заради чоловіка не готова. І мені стало цікаво, чому. Поки що я придумала, що діти (я надалі буду говорити лише про благодійний проект, виховання своїх дітей я зараз не розглядаю) вимагають набагато менше уваги. Тобто можна їм писати один лист на тиждень, а чоловіку треба більше уваги і з ним треба постійно розмовляти на теми, цікаві йому, а він не захоче розмовляти на теми, цікаві мені.
Іще я подумала, що коли займаєшся благодійністю, не чекаєш ніякої віддачі. Тобто є щось - добре, нема, ну й нема. А коли вступаєш у стосунки, то очікуєш задоволення якихось своїх потреб (принаймні я очікую).
