Про провину і злість

Розмовляла вчора з психологом про поточну ситуацію. І вона сказала, що зараз в "колективній свідомості" дуже багато провини. За війну, за те, як вона йде, за те, що не робляться реформи. Я це теж помітила. Різні люди по-різному справляються з почуттям провини, хто бере на себе додаткову роботу з допомоги війську-пораненим-біженцям, хто допомагає грошима, хто робить вигляд, що нічого не сталося. А дехто розповідає іншим, які вони казли і мудаки, не тим займаються, чи мало займаються. І дуже багато агресії.

(no subject)

Ще в процесі роботи з психологом виявила, що постійно злюся. Причому настільки, що цю злість періодично проявляю. Тому в мене питання по демонстрації злості.
Я поки що сформулювала для себе три різновиди демонстрації злості:
- ти мудак (мудачка)
- я відчуваю до тебе багато злості
- ти неправий(а) в ... (далі розповідаю, в чому саме).

Як ви вважаєте, який варіант вираження злості найбільш чесний і найбільш безпечний? І якщо хтось знає якісь альтернативні варіанти, прошу ділитися.

(no subject)

Опыт всех посткоммунистических стран однозначно свидетельствует: отстранение от власти сверхкоррупционной партийно-комсомольско-гэбэшной элиты возможно лишь там, где против «старого режима» объединяются условные «либералы» и условные «националисты». Образованные европеизированные горожане, требующие демократических институтов и соблюдения их гражданских прав, плюс романтическая молодежь, воспринимающая борьбу с режимом как освобождение от оккупации, «возрождение народа» и «становление политической нации».