(no subject)

Більше двох місяців продовжується протистояння в Україні. Різні люди висловлюють свою думку з приводу ситуації. І серед цих думок я помічаю речі, які мені дуже не подобаються. Це намагання знищити і заперечити опонента.
Хтось висловлює жаль, що уряд на початку протестів їх жорстко не розігнав (нібито від розгону кудись подінуться ті думки та емоції, які вивели людей на вулиці). Хтось (з іншої сторони умовних барикад) бачить проблему опонентів в тому, що вони психологічно застрягли в 90-х і пропонує заборонити радіо Шансон, стихійні ринки та кіоски (не беручи до уваги, що навіщось вони виникли). А хтось взагалі каже: як однакові це громадянські свободи для своїх і ворогів? Тоді ж не можна ворогам помститися "законно".
Мене таке намагання знищити (фізично або фігурально) дуже харить, де б таке не проявлялося (в особистих стосунках, і в політиці). Тому я хочу про це поговорити.
Як жити з тим (і тими) що тобі не подобається, без намагання його знищити? Як сперечатися без намагання знищити опонента хоча б морально?

PS Бонус - приклад гарного ведіння суперечки в інтернеті (з моєї точки зору, я маю на увазі поведінку dymmar). Сама так хочу навчитись, хоч і не вмію.