deyatinor: (Default)
У Переяславському краєзнавчому музеї мій улюблений музейчик - це музей покинутого села. У цьому музеї представлені фото та деякі речі з сіл, які були відселені після аварії на ЧАЕС. Там є список сіл, карта і багато-багато старих домашніх і робочих фотографій. Школярі, лікарі, творчі колективи, мисливці. Нещодавно я дізналась, що цей музей був створений самими переселенцями, яким хотілося, щоб їхні історії не були забуті. Раз на рік вони приїжджають до цього музею, діляться спогадами, напевно, чи розповідають про життя.
Я сама в якійсь мірі хранителька пам’яті і тому мені подобається, коли люди роблять пам’ятники життю, яке в якийсь момент сильно і безповоротно змінилося.
deyatinor: (Default)
Я нещодавно прочитала одну статтю, де автор казав, що цінності непотрібні і можна будувати взаємодію зі світом на основі інтересів (посилання не дам, не хочу піарати). Ця стаття мене настільки зачепила, що хочу написати відповідь.
Цінності, якщо вони є, дають стабільність. Того, що інтереси - це таке. Зараз я хочу їсти, потім я їсти не хочу, хочу чогось іншого, потім знову хочу їсти. А цінності залишаються з людиною незалежно від того, чи хоче вона їсти.
У стосунках цінності дають передбачуваність і певні правила гри. А незмінні правила гри допомагають планувати, підтримка правил дає довіру. Якщо цього нема, нема й довіри і побудова стосунків стає дуже важкою.
deyatinor: (Default)
Інколи ти можеш вмирати із самотності і не знати, що поруч вмирає від самотності інша людина. І все це тому, що цим двом придуркам не вистачає чогось, щоб подзвонити одне одному :) (за мотивами зустрічі з другом)
deyatinor: (Default)
Я дуже злюся і водночас сумую, коли бачу внутрішню жіночу мізогінію. Тобто коли жінки поливають брудом інших жінок, розповідають, що вони повинні робити, або намагаються вколоти в суперечках.
З моїх спостережень найбільше її у "жіночних жінок, які всіх люблять" і у тих жінок, які довго були одні, а потім різко і недавно знайшли собі "свого" чоловіка. Можливо, це тому, що зляться всі люди, а позиція "жінки, яка всіх любить" або жінки-одиначки в пошуку передбачає відмову від агресії. Ось вона і накопичується.
deyatinor: (Default)
Я свого часу цікавилась (політичними) репресіями часів СРСР: читала різні мемуари (в основному жіночі і не дуже страшні), навіть трохи спілкувалась з людьми з цього приводу. З’ясувала для себе, що деякі нащадки жертв репресій  знають і пам’ятають про те, що їх пращурів було репресовано, деякі не знають ("мій дідусь опинився в інтернаті, а що сталося з його батьками, я не знаю").
Але була й інша сторона. Хтось писав доноси, хтось саджав до в’язниць, хтось бив і знущався. У цих людей теж були діти, а зараз є онуки-правнуки. Цікаво, що вони відчувають? "Ачотакова?" "В цьому була історична необхідність?"
Я зустрічала тільки одну людину, яка зізнавалась у тому, що її прадідусі-прабабусі служили чи то поліцаями, чи то в лавах НКВС і робили погані речі. Вона казала про те, що їй важко було визнати, що її родичі робили жахливі речі і їй знадобилося багато внутрішньої роботи, щоб прийняти це, і не кинутися у виправдання, а робити щось, щоб спокутувати у своїх очах наслідки дій її родичів.

А ви зустрічали таких людей? Які вони?
deyatinor: (Default)
...f ще бувають такі штуки, як іронія та глумління долі.
Іронія долі - це, наприклад, коли жінка пише десь в інтернетах про те, як вона вміє вертіти чоловіками, а через два тижні пише до психологічної спільноти крик про допомогу "мій чоловік мене уникає".
А глумління (чи знущання) долі - це коли людина з нетерпінням чогось чекає, а коли воно приходить, то виявляється настільки жахливим, що вона закінчує життя самогубством. Або бажане в процесі свого приходу людину вбиває в буквальному сенсі слова.

Все-таки життя - ірраціональна річ.
deyatinor: (кактус)
Я тут подумала, що з цією війною, кризою та всім іншим я зробила для себе два невеликих висновки про стосунки.
1 - під час кризи різко висвітлюються цінності людини. Будь-якої. І більш чітким стає поділ "свій-чужий".
2 - у спілкуванні з людьми, з якими у тебе різні погляди, обидві сторони постійно вирішують для себе питання, що для кожного зараз важливіше, ствердити свою думку чи зберегти стосунки. Це питання вирішують обидві сторони і при кожному спілкуванні (хоча вони можуть це робити і неусвідомлено).
deyatinor: (Default)
Я от зараз думаю про всякі масові процеси і про відчуття людини, яка у ці процеси втягнута. ІМХО, під час масових зрушень або змін людина найбільше відчуває себе піщинкою. Тому що навіть якщо ти ці зрушення вітаєш, то все одно від окремої людини в такий час мало що залежить. Та і наслідки змін можуть бути неочікуваними.
А тим, кому зміни не подобаються, ще гірше. Бо тяжко відчувати, що ти взагалі ніхто і твоя думка мало на що впливає. Це відчуття безсилля дуже важке, з ним важко жити.
А ті, кому якось пофіг, теж зачеплені. Бо зміни впливають на всіх.

Думаю, що є такі люди, які під час масових процесів відчувають себе "царями гори" і видряпуються нагору. Але таких людей мало, як на мене.
Ще мені здається, що під час спокійного життя, коли сильних змін не відбувається, легше себе відчувати хазяїном життя чи навпаки, захищеним від різних бур.
deyatinor: (Default)
Я тут подумала, що кожна людина одночасно і хороша і погана. І кожні стосунки теж одночасно хороші і погані. І треба вміти це хороше і погане бачити (відчувати) одночасно, щоб можна було зрозуміти, чого більше, хорошого чи поганого, і далі приймати рішення про те, що робити з цими стосунками.

Думка це не моя (я її прочитала у Ялома), просто я її лише зараз зрозуміла.
deyatinor: (я наблюдаю мир)
До 18 років я (начитавшись книжок) думала, що якщо хлопець(чоловік) виявляє мені знаки уваги, то це значить, що я йому подобаюсь і він хоче мати зі мною "серйозні стосунки". Потім виявилось, що це не завжди так (я це виявила шляхом експерименту, запропонувавши зустрічатися хлопцеві, який приходив до мене в гості, запрошував мене на повільний танок та інше).
Приблизно до того ж віку я вважала, що якщо я приваблюю хлопця в сексуальному плані, він хоче мати зі мною ті ж "стосунки". Потім виявилось, що це не так (також шляхом експерименту). Через приблизно півроку виявилось, що інколи таке буває.
Один час я начиталася книг Литвака (це такий поп-психотерапевт) і повірила, що свої прохання треба озвучувати рівно один раз. Я озвучувала їх один раз і вони ніколи не виконувалися. Тоді я зрозуміла, що просити треба доти, доки я не отримаю бажане, або не зрозумію, що в даній ситуації і від даної людини я це не отримаю.
Довгий час я вважала, що існують деякі жінки, які володіють "жіночою мудрістю" (ТМ), з якими не трапляється нічого поганого і вони завжди досягають бажаного у стосунках. Це переконання похитнулося, коли одна моя подруга, яку я вважала взірцем "жіночої мудрості" розійшлася з чоловіком. Вчора я дізналась, що ще від одної моєї подруги - володарки "жіночої мудрості" пішов чоловік через "браковану дитину". При цьому я знаю особисто і чула про батьків, які залишаються зі своїми дітьми навіть якщо ті мають дуже важкі і невиліковні хвороби.

Зараз сиджу як той Сократ і розумію, що нічого не розумію.
deyatinor: (Default)
Вже давно хочеться написати за мотивами сланцевого газу у Слов’янську.

Преамбула:

- на півночі Донецької та в Харківській областях є велике родовище сланцевого газу;
- ще за часів Януковича було укладено договір з якоюсь західною компанією про видобуток газу там;
- населення там активно лякали, що видобуток сланцевого газу зруйнує місцеву екологію (все провалиться, вода стане непридатною для пиття і так далі);
- що зараз відбувається у Слов’янську та околицях всі і так знають (думаю, газові жахи давали якусь додаткову підтримку ідеї сепаратизму).

Власне твердження:

Будь-який промисловий розвиток - це ризик і поганий вплив на екологію (про це я можу говорити багато, кого цікавить - пишіть у коменти).
А впровадження нових технологій - це ризик подвійний.
Але можна не відмовлятися від нового через ризик, а якось убезпечувати себе і залишати можливість запасного варіанту.
Наприклад, у ситуації зі сланцевим газом можна було надати мешканцям додаткову ренту за користування корисними копалинами. Або надати людям страховки, щоб у випадку "якщо все провалиться" люди могли собі купити нове житло в іншому місці, обставити його та отримати додаткові гроші в якості компенсації.

Але ніхто того не пропонував. І населення не вимагало.

UPD Посилання з купою слів про економіку і модернізацію.
deyatinor: (Default)
Зараз думаю про колективну відповідальність і як вона співвідноситься з індивідуальною.
Я у себе бачу на місці переконання про співвідношення різних видів відповідальності якийсь чорно-білий перемикач з позиціями "я відповідаю тільки за себе і моєї відповідальности в результатах колективних дій нема" і "я відповідаю за всі дії всіх людей, в яких хтось мене звинувачує". Але, ІМХО, такий чорно-білий підхід неправильний та істина знаходиться десь між позиціями цього перемикача. Зрозуміти б, де саме.
А ви задумувались, за що ви відповідаєте?
deyatinor: (Default)
Ось тут йде обговорення шлюбів, де один з партнерів гей (а точніше, п*дарас тому, що нормальна людина так би себе не поводила, у коментах є приклади гарних фіктивних шлюбів, де один з партнерів - гей).
І мені хочеться поговорити про шлюби з розрахунку і фіктивні шлюби.
Я позитивно ставлюся і до тих, і до тих.
Мені здається, що укладаючи шлюб з розрахунку, люди сподіваються, що вони у процесі спільного життя краще роздивляться одне одного, знайдуть щось хороше у партнері і його покохають з часом.
У шлюбі з розрахунку я бачу дві основні проблеми. Перша - це те, що людям важче шукати порозуміння і приймати одне одного на початку шлюбу, коли вони не закохані. Тому, що коли закоханий(а), то все йде нібито само собою, є позитивні емоції від партнера і вони перекривають негатив. Коли закоханості нема, то щось робити важче саме тому, що нема таких позитивних емоцій.
Друга проблема - це очікування. Коли ти закоханий, то тобі хочеться бути гарним для партнера. Коли в тебе закохані, то тій людині хочеться бути гарною для тебе.
Відповідно закоханість - це як мастило на перший час, яке тримає пару разом, поки вони не створять щось спільне і дороге для двох (це може бути що завгодно).
І я все-таки вірю, що можливе створення шлюбу без цього мастила.

Ідею про закоханість як мастило я взяла у [livejournal.com profile] rikki_t_tavi 
deyatinor: (Default)
Я тут останнім часом думаю, що треба якось змінювати своє ставлення до політики, виборів, тих депутатів, яких вибрали. Раніше як було - перед виборами є якась агітація, якісь обличчя на бігбордах, якісь програми, які можна читати. А після виборів - хіба що хтось з депутатів побудує дитячий майданчик чи відремонтує щось. Треба це якось змінювати.
Ось тут пропонується ідея сайту-слідкування за діяльністю депутатів. Я це бачу таким чином. Заходиш на цей сайт, вибираєш депутата чи партію - і відкривається статистика. Скільки законопроектів подано цим депутатом (і кнопка "детальніше", де є посилання на проекти) і скільки прийнято (і які саме). За що цей депутат голосував і за що не голосував (і теж посилання на законопроекти). Чи переходив цей депутат із фракції до фракції, якщо так, то звідки і куди. Якщо це партія, це трохи складніше зробити, але теж можна. Щоб була можливість замовити собі на мейл щотижневі (щомісячні) звіти з діяльності депутата. Дані брати з сайту Верховної Ради.
Якщо ви знаєте такі проекти - поділіться, будь ласка. Якщо подобається ідея - робіть перепости чи перепишіть своїми словами.
deyatinor: (Default)
У моєї знайомої пару днів тому померла від раку сестра. Знайома детально описала, як та помирала. Так я хочу сказати, що всім бажаю такої смерті: уві сні, не мучаючись (бо було добре знеболення), не задихаючись (бо був кисневий концентратор), в колі родини і досить швидко (але не настільки, щоб не встигнути попрощатись і доробити справи).
Спокійна смерть - це великий подарунок собі, тим, хто поруч і всім, хто залишається жити.
deyatinor: (Default)
У стрічці друзів натикнулася на таке.

В Украине со времен отсоединения от СССР разные правительства много и плотно занимались тем, что объединяли украинцев. Делали это практически всеми доступными средствами. Охватили не всех. Оказалось очень много неправильных людей, которые из единства выпали, но тем не менее работа была проведена знатная.

І це мене якось у тупик поставило. Тому що я якось не помічала, щоб хтось саме з органів влади крім Ющенка займався об’єднанням українців. Причому "практически всеми доступными средствами".
Ви таке помічали?

Щодо Ющенка, якщо комусь цікаво, то він ІМХО, зробив багато для популяризації української мови та культури і крім того розтабуював тему Голодомору, і навіть підняв її на щита (будівництво відповідного музею, упорядкування книг пам’яти жертв, заснування спеціального дня для відзначення та інше).
deyatinor: (я наблюдаю мир)
Я зараз думаю про секти і протестантські церкви, що секта, а що ні.
В 90-ті роки почали масово виникати різні релігійні та езотеричні організації, частина з яких була сектами. Найвідомішим в Україні було "біле братство".
Взагалі, в 90-ті було багато місіонерів, проповідники приїздили всюди, роздавали Нові Заповіти (у мене з тих часів їх 4). Можливо, були ще всякі езотеричні мульки, але вони були менш розповсюдженими. По телевізору тоді постійно розповідали страшні історії про секти, де хтось кудись записався, потім віддав секті все своє майно, перестав спілкуватися з родичами, а потім взагалі кудись зник.
Зараз з того часу пройшло багато часу, новини стали більш спокійними (на кшталт "пастор А з церкви Б міста В зібрав таку-то суму у своїх прихожан, а потім втік").
Я вже в Києві познайомилася з певною кількістю протестантів. Люди як люди, живуть, працюють, спілкуються, деякі вже встигли дітей виростити до дорослого стану.
Думаю, з часом у нас роздивляться, хто є хто, до представників протестантських церков будуть ставитися як до інших видів християн (хоча безперечно будуть і шахраї і новоявлені "гуру") і буде у нас релігійне різноманіття.
deyatinor: (с биноклем)
Різні підходи до краси та комфорту: колись я була в гостях у квартирі, де був ремонт двадцятирічної давнини, але повний комплект побутової техніки; зараз я знімаю кімнату у квартирі, де у всіх кімнатах, кухні та коридорі постелений паркет, але міжкімнатні двері такі, що я через дві двері чую, як у туалеті спускають воду.
***
Чомусь противники Майдану часто вживають висловлювання, основний зміст яких - "ми погані" (це вони про себе, типовий приклад "ми недостатньо культурні, щоб іти до Європи").
***
Підхід до спільної праці: можна лаяти своїх союзників, критикувати їхні дії, сперечатися, але продовжувати працювати з ними разом.
***
Знайома дівчина з Харкова розповіла, що у неї в школі на уроках української мови та літератури (!) вчителі (!!) казали, "українська - це мова селюків і дурнів, українські письменники - відстій".
***
Я зараз почуваю себе постійно втомленою, не висипаюся.
deyatinor: (кактус)
Більше двох місяців продовжується протистояння в Україні. Різні люди висловлюють свою думку з приводу ситуації. І серед цих думок я помічаю речі, які мені дуже не подобаються. Це намагання знищити і заперечити опонента.
Хтось висловлює жаль, що уряд на початку протестів їх жорстко не розігнав (нібито від розгону кудись подінуться ті думки та емоції, які вивели людей на вулиці). Хтось (з іншої сторони умовних барикад) бачить проблему опонентів в тому, що вони психологічно застрягли в 90-х і пропонує заборонити радіо Шансон, стихійні ринки та кіоски (не беручи до уваги, що навіщось вони виникли). А хтось взагалі каже: як однакові це громадянські свободи для своїх і ворогів? Тоді ж не можна ворогам помститися "законно".
Мене таке намагання знищити (фізично або фігурально) дуже харить, де б таке не проявлялося (в особистих стосунках, і в політиці). Тому я хочу про це поговорити.
Як жити з тим (і тими) що тобі не подобається, без намагання його знищити? Як сперечатися без намагання знищити опонента хоча б морально?

PS Бонус - приклад гарного ведіння суперечки в інтернеті (з моєї точки зору, я маю на увазі поведінку [livejournal.com profile] dymmar). Сама так хочу навчитись, хоч і не вмію.

September 2016

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 06:51 am
Powered by Dreamwidth Studios